Про сукні

Жінки створені, щоб носити сукні. Здавалося б, вміло прострочений клаптик тканини… Але в тому, як огинає сукня плавні лініі жіночої постаті криється якась загадка, таємниця.Тут і легкість, свіжість, молодість та безтурботність. Тут пристрасть, непокора, незламність та незалежність. «В сукні шукайте жінку. Якщо відсутня жінка, то немає і сукні,» — якось так казала Коко Шанель.

Інколи думаю, що життя прожила б в штанах та шортах. Але так склалося, що моя бабуся мала двох старших онуків. От я і бігала то в шортах, то в штанцях протягом літніх канікул. А в цей час суконьки та спіднички лежали в пакунку з умовною позначкою «на вихід» і молилися, щоб я той «вихід» не переросла. Але, як казала бабуся: «Той, хто пережив злидні та голод, інакше жити не може.»

Дідусь ходив на роботу до колгоспу. Мені завжди кортіло піти з ним. Він залюбки брав мене з собою, але при умові, що я зніму «трусики» (саме так він називав шорти, оскільки вважав, що дівчаткам вони не пасують) та одягну сукню чи спіднічку. І ось я вже біжу до бабусі і волаю на все село: «Бабо, сукню давай! Я йду до колгоспу!»

Дитинство минуло, а усвідомлення того, що сукні та спіднички створені для особливих моментів, лишилося. Лишилася і любов до штанів та іхніх друзів.

Але з часом, якось зрозуміла, що носити сукні можна «просто так», що чекати особливого моменту не варто, що кожен день нашого життя неповторний. І моя шафа почала радо відкривати двері новим мешканкам.

А ви товаришуєте з сукнями та спіднічками?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *